У лікуванні завжди використовується індивідуальний підхід, бо механізм розвитку хвороби складний і зачіпає всі функції організму. В основі терапії медикаменти тиреостатичної групи, що блокують вироблення гормонів та накопичення йоду. У лікуванні гіпертиреозу також використовуються β-адреноблокатори, які мають тимчасовий ефект. У складних ситуаціях рекомендується хірургічно видалити частину (резекція) або залозу повністю, а також променева терапія. Патологія зустрічається у жінок удесятеро частіше, ніж у чоловіків, загалом дисфункція щитовидки спостерігається майже у чверті населення планети.
Симптоми гіпертиреозу щитовидної залози
Функції щитовидки важливі для правильної роботи всього організму, тому коли відбувається збій, на кшталт гіпертиреозу або гіпотиреозу (відмінність у прискоренні або уповільненні вироблення гормонів, захоплення йоду) це позначається на всьому організмі, а також на психологічному стані. Наприклад, порушується метаболізм, навіть за хорошого апетиту неможливо набрати вагу, стан доходить до анорексії, або навпаки: вага набирається безконтрольно, ніякі методики не допомагають її скинути.
- Психологічні та неврологічні проблеми. Настрій змінюється швидко і безпричинно, у спектрі станів переважають негативні: плаксивість, дратівливість, страх, неспокій. На цьому фоні виникає безсоння. Можливий сильний тремор рук (пальців), скоромовлення.
- Проблеми із зором бувають у 45 % пацієнтів, у гіршому випадку (якщо зоровий нерв здавлюється та атрофується) є ризик сліпоти. Зазвичай виражаються двоїнням зображення, зменшенням частоти моргання, витрішкуватістю, зменшенням мобільності ока. Набряк та надмірна пігментація повік, ерозія рогівки, формування більма — не виключаються.
- Порушення серцевої діяльності, тахікардія, тиреотоксична міокардіодистрофія;
- Пітливість, почуття внутрішнього жару.
- Надлишок гормонів щитовидної залози прискорює розпад кортизолу, розвивається ниркова недостатність.
- Волосся стоншується, сивіє, випадає. Негативний вплив чиниться на нігті та шкіру.
- Набряк м’яких тканин, внутрішніх органів (легень (виникає задишка)), збільшення печінки, щитовидки (актуально при багатьох захворюваннях, наприклад, дифузному токсичному зобі або хворобі Грейвса).
- Порушення травлення, жовчоутворення, водного балансу. Відбивається на апетиті, стулі, почутті спраги, рясності та частоті сечовипускання, може розвинутися жовтяниця.
- Розвиток тиреотоксичної міопатії, що впливає на м’язи і веде до м’язового паралічу (оборотного).
- Проблеми у статевій сфері.
Порушення через патологію щитовидки поділяють на оборотні та малооборотні. Багато чого залежить від того, на якій стадії знаходиться патологія, чи правильно підібрані лікувальні заходи, впливають і індивідуальні особливості організму. На дітей тиреотоксикоз має особливо руйнівний вплив — знижуються розумові здібності. У лікуванні дітей важливо усунути патологію якнайшвидше: до 2-річного віку. Уроджений тиреотоксикоз зустрічається в 1–2 випадках на 5000 новонароджених.
Причини тиреотоксикозу
До кінця не зрозуміло, що саме запускає небажані процеси у щитовидці. Останнім часом з’явилася аутоімунна гіпотеза, яка стверджує, що антитіла АТ-рТТГ стимулюють щитовидку виробляти більше гормонів, ніж потрібно. Інші причини:
- спадковість (зазвичай по жіночій лінії);
- затяжні стреси, психоемоційні навантаження;
- інфекції;
- хвороби гіпофіза;
- надлишок йоду в організмі;
- у 80 % випадків тиреотоксикоз провокує Базедова хвороба (аутоімунна);
- синдром Пламмера характеризується безконтрольним синтезом тиреоїдних гормонів;
- затяжні хвороби голови та шиї: тонзилярна ангіна, гайморит, фронтит, ларингіт.
Неправильно підібране дозування (що перевищує норму) гормональних препаратів для лікування гіпотиреозу може спровокувати тиреотоксикоз. Все, що так чи інакше впливає на гормональний баланс, здатне викликати цю недугу, наприклад, вагітність, радіаційне ураження, екстремальний холод, різні травми.
Що провокує розвиток захворювання?
До провокаційних факторів відносять, зокрема, безпосередній вплив на область шиї, де знаходиться залоза. Це може бути механічна дія під час занадто інтенсивного масажу. Тиреотоксикоз виникає і на тлі гострих або хронічних інфекційних захворювань. Провокують розвиток хвороби інші патології: хвороба Пламмера, типова для літніх осіб, характеризується появою вузлів у залозі, з високою секреторною активністю, тиреоїдит де Кервена викликає минущий гіпертиреоз, при синдромі Мюнхгаузена люди навмисно приймають гормональні препарати у великих дозах, щоб видати ірраціональне бажане за дійсне. До рідкісних причин відносять тератому яєчників та синдром йод-базедів.
Методи діагностики гіпертиреозу в «Мед-Део»
У Києві приватна клініка «Мед-Део» проводить обстеження та лікування щитовидної залози на сучасному обладнанні. Звертатися слід до ендокринолога, після бесіди (збору анамнезу) та первинного огляду з пальпацією, він призначає діагностику:
- аналіз крові, щоб виявити рівень гормонів трийодтироніну — Т3 та тироксину — Т4, якщо рівень перевищений, це свідчить про патологію. Також заміряється рівень тиреотропного гормону гіпофіза (ТТГ), він нижчий за надмірної активності щитовидки. Якщо аналіз показує наявність антитіл до гормонів, це є ознакою патології аутоімунного характеру;
- УЗД допомагає визначити розміри та структуру (щільність (однорідність)) щитовидної залози;
- сцинтиграфію, процедуру із введенням в організм радіоактивних маркерів, які висвічують на томографі проблемні ділянки ураженого органу, виявляє здатність залози захоплювати йод.
Не всі процедури обов’язкові, потрібні призначаються лише за потреби, наприклад, якщо при огляді збільшення щитовидки очевидне, призначається УЗД для точного розрахунку об’єму залози.
