Зміст
Імунітет людини – життєво важлива система організму, яка захищає його від чужорідних елементів ззовні – патогенних вірусів, бактерій. Імунна система розпізнає і знищує ці антигенні об’єкти.
Що відноситься до аутоімунних захворювань?
В силу стрімких змін умов навколишнього середовища, коли потрібно пристосуватися до нових обставин, в імунній системі людини відбуваються серйозні порушення – імунітет по-різному реагує на проблему, і тоді клітини свого організму сприймаються як чужорідні. Аутоімунні захворювання – це прояв дисфункції всієї імунної системи або її ланок. Збій імунітету можуть спровокувати стреси, переохолодження, перенесені інфекції. Прояв аутоімунного порушення є як підставою для розвитку патології, також і як наслідок інфекційного процесу. Якщо хронічне захворювання (особливо хронічні гепатит, панкреатит, тиреоїдит та ін.) триває вже тривалий період, то це призводить до ризику розвитку аутоімунного захворювання, в тому числі і онкологічних процесів (в імунній системі у зв’язку з порушеннями може бути недостатньо клітин для знищення онкологічних клітин).
Аутоімунні захворювання поділяються на:
- органоспецифічні (в результаті розвитку яких прогресує склероз тканини) – аутоімунний тиреоїдит, розсіяний склероз, енцефаломієліт;
- органонеспецифічні – системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія, ревматоїдний артрит;
- аутоімунні захворювання проміжного типу – цукровий діабет І типу, міастенія, синдром Шегрена.
Лікуванням і профілактикою займаються такі лікарі як терапевт, невропатолог, імунолог, ревматолог, гематолог та інші фахівці.
У яких випадках лікар може направити на лабораторне дослідження?
В основі диференціальної діагностики аутоімунних захворювань – прояв клінічних симптомів, але для уточнення діагнозу необхідне обстеження на виявлення аутоантитіл для визначення системних патологій сполучної тканини. Щоб виявити аутоімунне порушення, необхідна комплексна діагностика, яка включає різні методи.
Симптоми, що супроводжують аутоімунне захворювання:
- постійне відчуття слабкості, стомлюваності, спраги;
- артрит;
- висипання на шкірі (висип на вилицях, крилах носа), свербіж шкіри;
- м’язовий біль;
- випадання волосся;
- фотосенсибілізація;
- поколювання у пальцях рук та ніг;
- запальні процеси тканин і органів;
- виразки, які довго не загоюються;
- безсоння.
Матеріал дослідження
Матеріал для дослідження – сироватка венозної крові.
Як підготуватися до аналізу?
Для отримання більш достовірних результатів діагностики необхідно правильно підготуватися до аналізу. Кров здається вранці натщесерце. За три доби не вживати жирну, смажену, гостру їжу.
За добу до здачі: виключити фізичні навантаження; алкоголь; лікарські препарати (попередньо узгодивши з лікарем).
